НОВИНИ

Прилади нічного бачення Третього Рейху

Прилад нічного бачення Uhu на напівгусеничному транспортному засобі Sd.Kfz.251

Історично так склалося, що більшість армій світу вважали за краще не воювати вночі. Відсутність візуальної інформації і складність в орієнтуванні на місцевості створювали передумови до повного хаосу на полі бою. Як наслідок, протягом багатьох століть вважалося, що нічний бій – це невиправданий ризик. Такий розвиток подій тривав до середини ХХ століття.

Першими, хто домігся відчутних результатів у створенні технології нічного бачення стали німецькі вчені. Вже у 1939 році в німецькій армії з’явилися ранні зразки ПНБ (прилади нічного бачення). Вважається, що до кінця Другої світової війни німці виготовили не більше однієї тисячі приладів нічного бачення, з них: 50 стаціонарних ПНБ для танків “Пантера” і 310 переносних комплексів “Вампір” для піхотинців Вермахту.

Втім, з іншого боку Західного фронту секретні служби союзників уважно стежили за науковими успіхами німецьких вчених. Так, у зведенні технічної розвідки №179 від 13 червня 1945 року “щодо захопленого німецького інфрачервоного обладнання”, підготовленого для Військового кабінету Великої Британії, зафіксовано п’ять моделей приладів нічного бачення німецького виробництва.

Наведена нижче характеристика ПНБ, що використовувались у Третьому Рейху, підготовлена на основі інформації зі згаданого зведення і опублікованих даних у післявоєнних спеціалізованих виданнях. Формулювання і терміни збережені для максимальної передачі стилістики зведення британської розвідки.

Інфрачервоний комплекс Vampir

Існують дві моделі інфрачервоного телескопа для штурмової гвинтівки StG 44 (Sturmgewehr 44). Загальна вага телескопа і лампи близько 5 фунтів (2,25 кг). Блок живлення поставляється в упаковці, вагою близько 30 фунтів (13,5 кг).

Батарея на одному заряді працює від 3-х до 5-ти годин. Лампа передавача потужністю 35 Вт. Зображення має чудову яскравість і добрий контраст. Чоловіків, що стоять у повний зріст можна побачити на відстані до 80 ярдів (73 м), особливо під час руху.

Інфрачервоний телескоп для кулемета MG42

Німецьке позначення телескопа FG12/50. Це збільшена версія вищевикладеного телескопа для кулемета MG42, встановленого на середньому напівгусеничному транспортному засобі Sd.Kfz.251. Передавач являє собою 200-ватну лампу діаметром 8 дюймів і, мабуть, відповідає інфрачервоному ліхтарю.

Приймач являє собою інфрачервоний телескоп довжиною 20 дюймів. Блок живлення працює від акумулятора бронетранспортера. Чоловіки, які стоять у повний зріст чітко помітні на відстані до 400 ярдів (365 метрів).

Устаткування для нічного водіння Falke

Німецьке позначення FG 12/52. Складається з передавача попереднього комплексу, оснащеного лампою потужністю 100 Вт та екраном розсіювання. Використовується в якості фари з аналогічним приймачем. Така система може бути встановлена як на автомобілі, наприклад, на Volkswagen, так і на середньому напівгусеничному транспортному засобі, згаданому в пункті 2.

Інфрачервоний телескоп Puma

Таким телескопом оснащуються гармати типу KwK42, встановлені на танках “Пантера” (Panther). Комплекс забезпечує видимість до 400 метрів.

Інфрачервоний комплекс Uhu (Пугач)

Це найбільше за розмірами обладнання для наземного спостереження. Комплекс складається з інфрачервоного прожектора та інфрачервоного телескопа довжиною близько 24 дюймів і діаметром 10 дюймів. Такі габарити дозволяють збільшити зображення у 10 разів. Встановлюється на напівгусеничний транспортний засіб разом з додатковим генератором потужністю 8 кВт для живлення комплексу. Uhu використовується під час розвідувальних заходів, а також в якості командної машини для танків “Пантера”.

Пізніше стало відомо, що комплекс Uhu дозволяв виявляти і підсвічувати цілі на відстані до 1500 метрів. Командна машина, оснащена Uhu могла одночасно коригувати вогонь п’яти танків “Пантера”. У серпні 1944 року німецька армія замовила 600 Uhu, але до кінця війни встигли зробити не більше 60.

Крім цього, прилад нічного бачення “Вампір” у німецькій технічній документації позначався з використанням абревіатури ZG 1229. Випускався на найстарішому німецькому заводі, що належав компанії CG Haenel (місто Зуль). Попередня назва компанії – CG Haenel Waffen. Відповідно до Ялтинської угоди, армія США передала місто радянській військовій адміністрації. Між іншим, незважаючи на те, що американці першими захопили завод, представникам радянської влади вдалося вивезти у СРСР частину технічної документації із зразками озброєнь Третього Рейху.